Життєдіяльність і розбудова українського етносу, Родоводу нашого, його майбутнє, залежить від наявної території життєдіяльності і перспектив її розбудови. Під територією життєдіяльності необхідно розуміти не лише територію України, а й територію в інтелектуальному і духовному просторі планетарного людства. При обмежених ресурсах планети між етносами кожну мить точиться невидима недопитливому оку боротьба за ресурси, простір і час, за територію життєдіяльності в усіх сферах буття людини. І якщо маємо мир на фізичному плані буття, то гляньмо навколо: яка жорстка, на знищення, йде війна за нашу свідомість, за наші душі! Не потрібно нас робити фізичними рабами, достатньо зробити нас зомбійованими (засобами масової інформації, що не належать українцям і контролюються «діаспорами»), духовно-інтелектуальними рабами. І тоді можна робити з нами що завгодно. А ще краще позбутися нас взагалі, зробити все для того, щоб ми самі знищили себе, непомітно вимерли звільнивши територію життєдіяльності для «доброчинців». Маються на увазі не ті, хто хоче стати частиною української родини, жити за її законами і поважати їЇ, користуватись нашою мовою і звичаями, а тих, хто бачить Україну як свою власність і свій придаток. Поважаючи всі народи і етноси, не дозволяйте їм сісти на свою шию. З паразитами необхідно боротись і позбуватися їх. Але при цьому, і це головне, маємо весь час дбати про розбудову власної території життєдіяльності, перш за все в духовній і інтелектуальній сферах, маємо молитись не чужим богам, а своїм, і думати власною головою про майбутнє наших дітей і онуків, Родоводу нашого.
